Столкнувшись с украинскими реалиями, вполне здравая идея создания
ОСМД (ОСББ в украинском переводе: «Об’єднання співвласників
багатоквартирних будинків»), т.е. управления жильцами собственным домом,
медленно деградирует...

...Деградация обусловлена тем, что
создание ОСББ далеко не всегда может привести к повышению качества
жилищно-коммунальных услуг или же к их удешевлению при существующем
качестве. А виноваты в этом чиновники-бюрократы, монополисты —
поставщики услуг и, как ни странно, наш с вами, иногда гордо, иногда
с иронией именуемый украинским, менталитет.

Реформа
жилищно-коммунального хозяйства Украины перед очередными парламентскими
выборами традиционно зашла в тупик. Наступил тот редкий момент, когда
власть готова пойти навстречу гражданам: первая хочет набрать максимум
голосов на предстоящих выборах, вторые — не хотят подорожания
жилищно-коммунальных услуг. Основная причина их подорожания (что бы нам
ни говорили о себестоимости, справедливых тарифах и т.п.) состоит в том,
что подавляющее большинство поставщиков жилищных благ — коммерческие
организации, заинтересованные в увеличении дохода и прибыли. И редким
исключением на этом фоне являются ОСББ, неприбыльные организации,
создаваемые владельцами жилой недвижимости для ее же эксплуатации. Как
ни странно, заинтересована в их создании и власть, преследуя, однако,
совсем иные цели. Во-первых, учитывая исторически сложившееся удручающее
состояние большинства жилых домов, власть имущие пытаются таким образом
оградить себя от народного гнева: «У вас проблемы в доме? Так это
не мы виноваты, а вы, у вас ОСББ создано, решайте свои проблемы».
Во-вторых, очередное неизбежное повышение тарифов также легче разделить
с ОСББ, ведь тарифы теперь будут ассоциироваться не только с действующей
властью, но и обслуживающей организацией. В-третьих, таким образом
можно уменьшить расходы на обслуживание и ремонт зданий со стороны
местных бюджетов, предложив жильцам самим скидываться на их текущий
(капитальный) ремонт.

Так стоит ли на этом фоне жителям
многоквартирных домов создавать объединения для их эксплуатации? Для
этого давайте попытаемся разобраться, какие плюсы и минусы для жильцов
может принести создание ОСББ.

Сначала о положительном. Самое
главное: с момента создания ОСББ на общем собрании владельцев квартир
горячо обсуждается и утверждается размер квартирной платы (платы
за обслуживание дома и придомовой территории). Как правило, при этом
жильцы разделяются на два лагеря: на тех, кто готов к повышению
квартплаты взамен на улучшение качества этого обслуживания, и на тех,
для кого предпочтительней является низкая квартплата при посредственном
качестве услуг. Побеждает в этом споре большинство. И если побеждают
сторонники высокого качества услуг, то их стоимость, скорее всего, будет
выше, чем в домах, остающихся на обслуживании у коммунальных ЖЭКов.
Важно понимать, что больше ни на какие тарифы (стоимость воды,
ее подогрева, отопления и т.п.) ОСББ повлиять не может.

Заметим,
что при создании ОСББ на его баланс передается само здание и прилегающая
к нему придомовая территория. В связи с этим в выгодном положении могут
оказаться объединения, имеющие относительно большой земельный участок,
расположенные в выгодном месте, а также дома, на баланс которых
переходят нежилые помещения, пригодные для сдачи в аренду. Доходы
от сдачи в аренду этой недвижимости помогут существенно снизить
квартирную плату. Справедливости ради заметим, что большинство зданий
такими активами не обладают, их земельные участки пригодны разве что для
размещения продовольственного ларька (да и то на это нужно получить
согласие большинства жителей). А нежилые помещения еще до создания ОСББ
продаются или передаются задешево в долгосрочную аренду субъектам
хозяйственной деятельности.

Тем не менее, в тарифы ОСББ
не заложена хотя бы такая составляющая, как прибыль, обязательно
присутствующая в тарифах пусть и коммунального, но все-таки
коммерческого ЖЭКа. И в отличие от ЖЭКа, тарифы ОСББ не повысятся
в зависимости от политической целесообразности: все мы помним
о повышении услуг ЖКХ, например, после очередных проведенных выборов.

А теперь
о возможных минусах создания ОСББ. К сожалению, их достаточно много,
и в определенных случаях они могут значительно превышать положительные
стороны организации самоуправления в вашем доме.

Самое неприятное
состоит в том, что дом, его инфраструктура, придомовая территория
перестают быть объектом интересов и капиталовложений со стороны местной
власти. Течет ли у вас крыша, пришла в негодность детская площадка или
внутридомовые трубы — денег на их ремонт из городского бюджета
вы не дождетесь. Придется повышать квартирную плату или собирать
с жильцов целевые взносы. Уверяю, что значительная часть
квартировладельцев откажется их вносить изначально, а еще часть — после
того, когда узнает об изначально отказавшихся. Что поделаешь,
менталитет...

При создании ОСББ нужно брать в расчет и тот факт,
что в любом доме от 10 до 20 % жильцов не являются, скажем так,
«добросовестными плательщиками» даже квартирной платы, и работа с ними
будет постоянной головной болью правления, а для других жильцов выльется
в ухудшение качества жилищно-коммунальных услуг. И для борьбы
с неплательщиками уже в уставе можно и нужно закладывать норму о том,
что, например, при неоплате полученных услуг в течение месяца,
неплательщик без суда, предупреждений и прочей волокиты должен
быть отключен от воды, света и прочих благ цивилизации. Слово «должен»
выделено не зря, именно такая формулировка исключает возможность неких
частных договоренностей неплательщика с правлением ОСББ. Такое
безоговорочное отключение является реально действенным инструментом,
проверено на практике.

К сожалению, никоим образом не повлияет
создание ОСББ на качество и стоимость услуг, оказываемых местными
монополистами: газо- и электропоставщиками, водоканалами, службами
эксплуатации лифтов и т.д. В некоторых случаях их качество может
ухудшиться, а стоимость вырасти. Ведь коммунальному ЖЭКу, порождению
порочной совково-капиталистической системы жилищного хозяйства, всегда
легче договориться с таким же полукоммунальным, к примеру, водоканалом,
чем отдельно взятому ОСББ (пусть простят читатели излишнюю
эмоциональность этой фразы, наболело!). Известны случаи, когда
к руководителям вновь созданных ОСББ являлись представители поставщиков
электричества, воды и тепла с требованием срочно заменить измерительное
оборудование, переоснастить электрощитовую и т.д. В противном случае
угрожая прекратить оказание соответствующих услуг. Договариваться можно
по-разному, официально и не очень, однако все это ведет к удорожанию
обслуживания дома. А местная власть редко в таких случаях «заступается»
за ОСББ, в отличие от коммунальных домов.

Остро стоит проблема
создания и функционирования ОСББ в небольших, на 10 — 40 квартир, домах.
Ведь их бюджета не хватит для того, чтобы содержать весь положенный
штат: председателя правления, бухгалтера, дворника, слесаря и т.д.
Или же придется искать часть сотрудников на условиях работы
по совместительству, что тоже не просто. Зачастую роль главы такой
организации исполняет кто-то из местных энтузиастов на общественных
началах, полностью или практически бесплатно. Найдется ли в вашем доме
такой бескорыстный энтузиаст? Сомнительно. Зато известны случаи нечистых
на руку председателей ОСББ, пополняющих за счет жильцов свой личный
бюджет. В итоге, иной раз дело может дойти и до отключения всего дома
от воды или электричества. И это, опять же, при молчаливом неучастии
местной власти. Конечно, в случаях такого воровства можно и нужно
подавать заявления в милицию, прокуратуру, но до взыскания средств
с горе-председателя дом может быть отключенным от подачи
жилищно-коммунальных услуг. Или же жильцам придется проводить
дополнительный сбор денег для погашения создавшейся задолженности.

Как
видим, рисков при создании ОСББ достаточно много, более того, как
в каждом шкафу может быть свой скелет (английская пословица, для тех,
кто не знает), так в каждом доме могут быть свои технические или иные
особенности, перечислить которые в рамках одного материала невозможно.
Но которые могут существенно повлиять на целесообразность создания в нем
объединения для самоуправления. Решать жильцам, иногда даже не всем
жильцам, а некой неравнодушной инициативной группе по созданию ОСББ.

А решившимся уже и находящимся в стадии размышлений над решением, дадим некоторые рекомендации.

Итак:

1.
Необходимо трезво оценить, справится ли ОСББ с обслуживанием дома. Для
этого необходимо взять в расчет такие факторы, как количество квартир,
общую домовую площадь, состояние коммуникаций. Скорее всего (особенно
это касается небольших домов), тарифы на содержание дома и придомовой
территории возрастут.

2. Требовать от местных органов власти
выделения денежных средств на проведение капитального ремонта перед
созданием ОСББ или, по крайней мере, перед приемом дома на баланс.

3.
Для уменьшения тарифов искать дополнительные возможности заработка —
размещение рекламы на здании, сдачу в аренду нежилых помещений и т.д.

4. Настаивать на передачу в собственность ОСББ нежилых помещений, пригодных для сдачи в аренду.

5.
Кооперироваться с другими ОСББ, создавая ассоциации, совместно с ними
работать с местными органами власти, лоббировать свои интересы. Это
поможет, например, обуздать аппетиты монополистов.

6.
По возможности, не брать на баланс газо- водо- электрораспределительное
оборудование. Или же требовать выполнения его модернизации (ремонта)
за счет местного бюджета либо поставщика. Помните, что пока данное
оборудование или коммуникации находятся в собственности поставщика
услуг, их состояние и работоспособность — это его головная боль.

7.
Не переносите негативное отношение, которое за долгие годы у вас
сложилась к ЖЭКу, на ОСББ. Помните, что ОСББ — это вы сами, другого
у вас не будет. В случае постоянных проблем с качеством услуг,
переизбирайте правление, но не отказывайтесь от оплаты. В противном
случае вы рискуете оказаться в ситуации дефицита средств и прекращения
обслуживания вашего дома вообще.

8. Не будьте равнодушными
к проблемам своего дома после создания ОСББ, активно участвуйте
в собраниях, обсуждении насущных проблем. Большинство из них можно
решить только при наличии кворума, что подчас является проблематичным.

http://fraza.ua/analitics/03.07.12/143930/blesk_i_nischeta_osbb.html

Ласкаво запрошуємо Вас на сайт парафії Святого Духа Святошинського району міста Києва Української православної церкви Київського Патріархату!

http://hram-sv-duha.org.ua

Светодиодные лампы

http://led-ua.at.ua

ОСББ - значение слов.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), (рус. Объединение совладельцев
многоквартирного дома (ОСМД) - Юридична особа, створена власниками
для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і
використання неподільного та загального майна. Визначається законом України
«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

ОСББ – наука спільної дії

"- А звідки дістають ці чотири сольдо?

- З грубих гаманців, моя дітонько!"

Альтернативи дійсно немає

Альтернатив (реальних) у житлового фонду України лише дві – або ОСББ, або повна руйнація будинку під чуйним керівництвом ЖЕКу.

Звісно
ж, будинок з ОСББ також можна довести до ручки, і деякі таваріщі саме
так і роблять, але без ОСББ будинку капець настане ГАРАНТОВАНО. Є ще
одна альтернатива, суто теоретична – передача наших затишних приватних
квартир знову у державну власність – і хай держава сама дбає про нас,
безпорадних. Влаштовує?

Людям слід змиритись з тим, що ніхто нікому нічого не винен.
Змиритись з цією очевидною істиною слід було ще 20 років назад, але
безвідповідальні та корисливі політикани своїм цинічним популізмом
свідомо підтримували в людях патерналістські настрої, аби отримувати
зиск від атомарного (роз'єднаного) стану суспільства. Кожен має тільки
те, що має – тут і зараз. Хтось – приватизовану на себе одного
двокімнатну квартиру в міцному будинку на Хрещатику, а хтось – 1/7
напіврозваленої "гостинки" в Алчєвську, і змінити тут щось для
абсолютної більшості людей майже неможливо. А отже, це треба визнати й
думати, як з цим всім жити далі, не сподіваючись на диво.

Якщо якийсь ЖЕК десь, колись, у якомусь будинку і зробив капремонт, то причин такого дива може бути всього три:

В
будинку живе хтось достатньо впливовий, аби домогтися фінансування
ремонту саме цього будинку за кошти місцевого бюджету – за рахунок
багатьох інших будинків, які потребують ремонту не менше, але... в них
ніхто впливовий не живе.

У місцевих чиновників з'явилася
можливість та потреба негайно "засвоїти" якісь кошти, виділені на
ремонти. При цьому, якщо порівняти реальну вартість фактично проведеного
ремонту та кількість списаних на це грошей, різниця сягне неймовірних
цифр "розпилу". Зрозуміло, що капремонт у цьому випадку проводить
організація, яка або фактично належить чиновникам, або "чесно" виграла
тендер за відповідний "відкат".

Йдеться про капремонт у будинках,
розташованих у центрі великих міст, щоб під цим приводом відселити
мешканців у хрущоби на околицях, а їхні квартири захопити та після
капремонту продати більш заможним покупцям.

Комунізм та соціалізм
закінчилися!!! Все на світі коштує певної суми грошей, а гроші, як
відомо, не ростуть на деревах! Обов'язком КОЖНОГО власника є утримувати
свою власність – у даному випадку житло. Нікому не спадає на думку
попрохати когось стороннього взяти на себе відповідальність на технічний
стан унітазу у власній квартирі – то на якій підставі хтось сторонній
має дбати про всю каналізаційну систему багатоквартирного будинку?!

Люди! Змиріться як з данністю:

Відповідно
до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир у
багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної
власності приміщення загального користування, опорні конструкції
будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, яке
обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які
призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також
власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Власники
індивідуальних будинків самостійно утримують своє житло, ні на кого не
перекладаючи свої проблеми, і заможних серед них – небагато. То чому
мають відрізнятися від них в плані відповідальності власники
багатоквартирних будинків? Є цілком очевидним, що "бездоглядне" майно,
власники якого уникають відповідальності за його утримання, або поволі
руйнується (якщо не має особливої комерційної цінності), або –
захоплюється рейдерами (якщо є комерційно привабливим об'єктом).

Хай
кожен, хто заперечує безальтернативність ОСББ, запитає себе, чи бачив
він колись ЖЕКа-альтруїста? Чиновника-альтруїста? Рейдера-альтруїста?
Жодна людина не відповість ствердно на це запитання – то звідки ж наївна
віра в те, що хтось сторонній ДІЙСНО дбатиме про багатоквартирні
будинки на користь їхніх співвласників???

Якщо прямо запитати у
противників ОСББ, хто саме повинен утримувати ОСОБИСТУ СПІВВЛАСНІСТЬ
мешканців – їхні багатоквартирні будинки, і з якого, власне, переляку –
відповіді, швидше за все, не буде. Територіальна громада? Держава?
Добрий чарівник на блакитному гвинтокрилі? Практично ЖОДЕН українець не
готовий відмовитись від своїх майнових прав на власну квартиру, але...
величезний відсоток українців з легкістю відмовляється від майнових прав
на ВЕСЬ будинок!

- Кому належить ваша квартира?

- Мені/нам з дружиною/нашій сім'ї/нам з другом. Ми її приватизували/купили/успадкували/виграли в лотерею "Лото-Забава".

- А кому належить весь ваш багатоквартирний будинок?

- Не знаю, ніколи не замислювався. Мабуть, ЖЕКу?

Цілком реальний діалог, чи не так? А ось діалог на кшталт – "ми купили машину з кумом і разом на ній таксуємо; кожному з нас належить по півмашині, а вся вона належить сусідній СТО" – уявити неможливо в принципі!

То
в чому ж тут загадка? А в тому, що УКРАЇНЦІ В МАСІ СВОЇЙ НЕ МАЮТЬ
НАВИЧОК КОЛЕКТИВНИХ ДІЙ! І саме це – причина ВСІХ наших негараздів! Саме
ЦЕ, а не підступи ворогів, мова, НАТО чи ще якийсь фантом. Але в мене є прекрасна новина для всіх українців – КЕРУВАННЮ СПІЛЬНИМ (а саме так називається окрема наукова дисципліна) – МОЖНА НАВЧИТИСЬ!!! У цієї науки є свої закони, вивчити які може КОЖЕН!
Так, КОЖЕН – будь-яка людина зі звичайним рівнем інтелекту та наявністю
побутового здорового глузду! Так само, як практично кожен здатен
навчитись читати – просто комусь ця наука дасться важче, а комусь –
легше.

...Українці завжди славилися своїм вмінням об'єднуватись
виключно перед розстрілом. Любі українці! У мене для вас є лише одна
новина. Яка одночасно – парадокс! – є і доброю, і поганою:

ЧАС РОЗСТРІЛУ НАСТАВ! Проект нового Житлового Кодексу мають ось-ось прийняти!

А якщо ЧАС РОЗСТРІЛУ НАСТАВ – значить, настав для українців і ЧАС ОБ'ЄДНУВАТИСЬ!

Проблематика співвласності та алгоритми її вирішення

Є прекрасне українське прислів'я, яке складається з двох слів: гуртове – чортове.
Те, що належить декільком, знаходиться під потенційною загрозою бути
зруйнованим – тому що люди, на жаль, дуже часто нездатні між собою
домовитись.

Всі знають стару байку про синагогу і необхідність
принести по пляшці горілки та вилити її в загальний котел. Індивідуальна
стратегія кожного полягає в тому, що, оскільки котел спільний і ніхто
не перевіряє, що саме виливається з пляшки в цей котел – то можна
принести воду чи ще щось, дешевше за горілку. Підсумок – всі в синагозі
будуть тверезими, дуже злими й матюкатимуть одне одного: "Які всі жлоби,
ну чому не міг хоч хтось, або декілька людей, принести, врешті-решт,
горілку, а не воду!"

Правда ж, нагадує сумний досвід деяких вже існуючих ОСББ?;)

Це
явище має наукове формулювання: "індивідуальні раціональні стратегії
призводять до колективних ірраціональних результатів", та кидає виклик
фундаментальній вірі в те, що люди – створіння раціональні й здатні
досягти справедливого результату.

Якщо взяти за приклад створення
ОСББ – всі знають, що є активісти, які охоче займаються колективними
справами, є "болото", і є люди, які тільки під загрозою виконавчої
служби, яка прийде та зверне стягнення на їхній улюблений телевізор,
можуть себе змусити заплатити стільки ж, скільки платять всі інші. І
нічого тут не вдієш. Відсотки кожного з цих типів людей є стабільними
для кожного соціуму, і з цим просто треба змиритись, тому що навіщось природі це потрібно.

Є
декілька принципів, спільних для успішних ОСББ. Їх слід уважно вивчити,
перш ніж сміливо кидатись у створення інституції в конкретному будинку.

1.Потрібні адекватні правила спільної дії саме для конкретного будинку, тобто – вдало адаптований типовий статут.

2. Ініціативна група,
тобто, люди, які здатні об'єднати інших. В Україні зазвичай ОСББ
створені тільки там, де такі люди знаходяться. Утім, за теорією
ймовірності, не буває села без праведника і не буває будинку без
активіста. Просто деяким потенційним активістам банально не вистачає
знань, але зараз цю проблему вирішено й знання є загальнодоступним!

3. Майданчик для обговорення проблем.
Бо якщо люди не зможуть комунікувати між собою, з'ясувати претензії і
потреби кожного – зрозуміло, вони ні до чого не домовляться.

4. Взаємний моніторинг.
Найефективніше й найдешевше, коли люди самі слідкують один за одним.
Чому такі чистенькі міста в Німеччині? Тому що вони одні на одного
"стукають" – в цьому є глибокий смисл, який середньому українцю поки що
важко зрозуміти. Німці не "стукають" – вони здійснюють взаємний моніторинг.

5. Санкції.
Без санкцій – нікуди. Якщо взагалі ніяких санкцій немає, то з часом і
ті, хто навіть не збирався порушувати, можуть-таки піти манівцями. Бо
якщо хтось починає порушувати головний принцип: я зроблю це, якщо й ти це зробиш,
то з часом починають безкарно порушувати абсолютно всі, і ресурс
занепадає. Але санкції не повинні бути жорстокими. Тому що якщо людина
знає – так, я дала слабину, мене покарають загальним осудом/невеликим
штрафом, тощо, але якщо санкція буде занадто жорстокою, то далі людина
буде порушувати вже свідомо, типу: а от чорта з два ви мене упіймаєте.
Це психологічний момент, доведений багатьма дослідженнями.

6. Механізми вирішення конфліктів між співвласниками неподільного майна. В українському законодавстві, на жаль, таких алгоритмів практично немає, тому що немає консолідованого
суспільного попиту на впровадження цих алгоритмів. Тобто, якщо українці
навіть не намагатимуться створювати ОСББ, ці механізми можуть ніколи не
з'явитись. Ці лакуни в законодавстві цілком вдало заповнюються
банальним здоровим глуздом, що й доводить досвід успішних ОСББ.

7. Визнання державою права на самоорганізацію громадян і на створення власних правил.
На щастя, навіть діюча влада визнає такі права, а якщо і чинить
перешкоди, то – суто технічного характеру. У нас держава
декларативно-патерналістська, наші слуги народні значно краще, ніж ми,
знають, як нам керувати нашими спільними ресурсами, вони залюбки
пограбують наші підвальчики та горища... Але проти дійсно міцно
об'єднаних колективів чиновники практично безсилі! Тобто, об'єднатись
дуже важко, як буде показано надалі, але якщо ви вже об'єдналися...
Начувайтеся, чинуші, ЖЕКи та рейдери!

8. Вкладені структури.
Тобто: ми можемо керувати окремим будинком, він буде дуже навіть
гарненьким. Можна навіть собі уявити будинок багатоквартирний, посеред
депресивного району, навіть десь там у Горлівці чи в Єнакієвому, біля
нього ростуть квіти, стоять паркани з електричним струмом, щоб чужі не
заходили, і так далі. Але поза межами цього будинку буде творитись
звичайний собі бардак. Тобто, аби структури були ефективними, вони мають
спільно діяти з аналогічними структурами на певній території.

Стосовно
ОСББ – це мають бути асоціації ОСББ, чи хоча б кущів будинків, які
"висять" на одних і тих самих комунікаціях. Наприклад, це якась
комунікація, яка обслуговує кущ з кількох будинків – скажімо, водогонна
труба, чи опалення, яке обслуговує кілька будинків, чи земельна ділянка,
на якій будинки розташовані таким чином, що поділити її в натурі та
виставити межові знаки неможливо – то хай цей шматок ділянки буде у
співвласності. Тобто, скажімо так, дуже важко створити комунізм в окремо взятому будинку.

Ось такими є загальні принципи – тепер питання в тому, як все це втілити на практиці.

Три типи будинків – три види проблем

Всі
українські будинки можна розділити на три умовні групи – "зелену",
"сіру" та "червону". Загальні проблеми керування спільним є однаковими
для всіх них, але на практиці шляхи вирішення цих проблем є настільки
різними, наскільки різними є способи лікування наслідків проблемного
харчування у вигляді ожиріння – та дистрофії.

"Зелені"
будинки – це будинки, на яких величезними віртуальними буквами написано –
"комерційно привабливий ресурс". Тобто, це відносно новий будинок,
населений платоспроможними мешканцями, або (окремий випадок, коли
будинок може бути старий та/або населений неплатоспроможними) – будинок з
надзвичайно вдалим розташуванням (Хрещатик, тощо). Зазвичай стосовно
таких будинків питання – "Чи варто об'єднуватись/ створювати ОСББ?" –
навіть не стоїть, бо і так зрозуміло, що, звісно ж, варто! І головна
проблема полягає в тому, аби "відбити" "зелений" будинок у рейдерів, ким
би вони не були.

Рейдером може бути місцева влада, яка натхненно
дерибанить в "зеленому" будинку підвали та горища, або приватний ЖЕК,
який також щось дерибанить, а на додачу "малює" дикі цифри в комунальних
рахунках, або – в особливо важких випадках – вже створене забудовниками
(коли у 99% майбутніх власників ще не було правовстановлюючих
документів) – рейдерське фантомне ОСББ, в яке неможливо вступити через
встановлені внески в 100 000 гривень, і яке практично неможливо
ліквідувати, бо суди "на абонементі" у рейдерів, тощо.

"Червоні"
будинки – це будинки, які фактично є руїнами, розташованими в
непрестижних місцях та населеними відвертими маргіналами. Зрозуміло, що
раціонально мисляча, притомна людина, яка має квартиру в такому будинку,
спробує якнайшвидше продати її хоч за скільки-небудь, та втече в більш
перспективний будинок. Ті ж, хто не встигне це зробити та не матиме
інших альтернатив – поповнять лави безпритульних, у найкращому випадку,
отримають койко-місця в соціальних гуртожитках – якщо наша влада колись
подбає про запровадження таких закладів. Єдина гіпотетична цінність
таких будинків – у землі, на якій вони розташовані, а єдиним
справедливим вирішенням питання "червоних помийок" був би їхній продаж з
аукціону – з правом наступної забудови та розподілом виручених коштів
пропорційно розміру часток співвласників таких будинків як цілісних
майнових комплексів.

"Сірі" будинки – це абсолютна
більшість житлового фонду України. "Сірі" – тому що відносно них
неможливо зробити однозначного висновку, є вони умовно-"зеленими" чи
умовно-"червоними". Це стосується як фізичного ресурсу будинку, так і
соціального.

Фізичний ресурс – це технічний стан будинку та
комунікацій та технічна документація на все це; в фінансовому відношенні
– вартість приведення будинку в стан, що дозволяє його поточну безпечну
експлуатацію та максимальне подовження строку його експлуатації на
майбутнє.

Юридичний ресурс – це правовстановлюючі документи на
кожне окреме приміщення в будинку та на будинок в цілому, а також
документація щодо прибудинкової території.

Соціальний ресурс – це
загальні та індивідуальні характеристики співвласників будинку. І
справа тут не тільки і не стільки в платоспроможності/освіті/мотивації.
Головне – це здатність_співпрацювати_з_іншими, готовність йти на
компроміси та шукати порозуміння.

Умовно кажучи, натовп заможних,
високоосвічених, але непритомних співвласників яскраво-"зеленого"
будинку "з понтами та амбіціями" має значно менше шансів на створення
успішного ОСББ, ніж конструктивно співпрацююча група людей середнього
достатку та рівня освіти з умовно-"червоного" будинку.

Особливості проблематики кожної "кольорової" групи будинків будуть розглянуті в окремих статтях.

Принцип "підводного човна"

Як
відомо, з підводного човна нікуди не подінешся. Набір
сусідів-співвласників конкретного будинку – це даність, з якою треба
змиритись. Можна, звичайно, втекти з конкретного "підводного човна" та
купити квартиру в іншому будинку, але – переселення коштує неабияких
витрат! Це пошук покупців (маклери-брокери, брррр, особливо в кризу),
узаконення перенесення дверей в сортир на пару сантиметрів,
довідка-характеристика, всілякі витяги з реєстрів, нотаріус, власне
переїзд – перевезення меблів, перехід дітей в інші школи-дитсадочки,
тощо... А що в підсумку? Зовсім не факт, що набір сусідів-співвласників в
новому будинку хоч чимось якісно відрізнятиметься від "старого" набору!

Отже,
логіка та здоровий глузд підказують, що доведеться або тікати в ліс і
жити зовсім самотньо, або... таки шукати шляхи до порозуміння з тими
сусідами, які волею долі є співвласниками саме цього будинку! Звичайно,
найпростішим є обізвати всіх уродами, бидлом та козлами, нездатними до
конструктивної співпраці, але... підводний човен – таки підводний човен!
НІКОЛИ не варто сваритись з сусідами настільки, аби відрізати назавжди
можливість порозуміння.

Бо практика показує: по-перше, чутки про
те, що українці є безініціативними та нездатними до співпраці, є суттєво
перебільшеними, а по-друге – люди міняються! І той сусід, який не хотів
вас слухати вчора, сьогодні може прочитати щось в газеті/почути від
знайомих/надумати сам – і погодитись "принаймні спробувати щось разом
зробити".

І вже тим більше не варто "списувати з рахунків" весь
будинок у цілому як безнадійний в плані соціального ресурсу лише тому,
що більшість сусідів перший раз послала вас подалі – можливо, наступного
разу вони отримають нову інформацію/будуть в кращому настрої/помруть, а
їхні спадкоємці виявляться притомними/змінять мотивацію з якихось
ірраціональних мотивів. Мотивація людей швидко змінюється! Не слід плутати стан "тут і зараз" з потенціалом!

Здобування інформації

Найбільшою
проблемою, з якою стикається людина, "яка хоче щось зробити в своєму
будинку", є практично повний брак інформації про будинок. Але якщо з
фізичним ресурсом будинку розібратись відносно нескладно (накрити поляну
знайомому будівельнику та попрохати скласти приблизний кошторис
приведення будинку в нормальний стан, отримати інфу від слюсарів,
сантехників, електриків та інших ЖЕКівців за невеличку мзду тощо), то
щодо юридичного та соціального ресурсу – питання значно складніше.

Проблема
полягає в тому, що в Україні лицемірно-формально нібито захищається
"приватна" інформація, а отже, людям надзвичайно важко, не маючи
корупційних зв'язків в БТІ/міліції/прокуратурі/судах – скласти навіть
приблизний список співвласників власного будинку, а отже, дізнатись, з
ком саме їх доведеться разом "керувати спільним" – створювати ОСББ чи
просто для початку понаїжджати на ЖЕК та т.і.

Не маючи списку
співвласників, неможливо навіть визначити кворум для проведення
загальних зборів, не кажучи вже про адекватну оцінку соціального ресурсу
будинку в комплексі. Отже, ті, хто таки твердо вирішив всерйоз
зайнятись об'єднанням співвласників свого будинку, буде змушений давати
хабара в БТІ/в ЖЕК, або організовувати запити туди через знайомих
міліціонерів/прокурорів/суддів. Інших способів в нашій країні немає.
Втішає лише те, що клєрки з БТІ та з ЖЕку беруть за це недорого, а
міліціонери/прокурори/судді можуть знайтись серед співвласників будинку.

Кожен будинок – індивідуальність!

Всі щасливі сім'ї щасливі однаково, кожна

нещаслива родина нещаслива по-своєму.

Лев Толстой. "Анна Кареніна"

Деякі
люди свій власний негативний досвід щодо ОСББ (чи досвід сусідів,
знайомих, тощо) – екстраполюють на весь Всесвіт. Така позиція є
абсолютно помилковою. Інституція сама по собі не може бути "хорошою" чи
"поганою". Запитайте таких людей, чи готові вони проводити демонстрації
перед ЗАГСами, протестуючи проти інституту шлюбу як такого лише тому, що
чийсь там чоловік пиячить та піднімає на дружину руку, а чиясь жінка
жахливо годує та підгулює з іншими мужиками.

КОЖЕН ОКРЕМИЙ
БУДИНОК Є ІНДИВІДУАЛЬНІСТЮ зі своїми власними умовами, населенням,
станом його як ресурсу, специфічними проблемами тощо.

НІКОГО,
крім співвласників, доля конкретного будинку не хвилює. Рейдерів, як
неважко здогадатись, хвилює не сам будинок, а можливість заробити на
ньому, а політиків – можливість попіаритись.

ВАША ДОЛЯ – ВИКЛЮЧНО У ВАШИХ ВЛАСНИХ РУКАХ, У ВАШІЙ ЗДАТНОСТІ СПІВПРАЦЮВАТИ З СУСІДАМИ! БІЛЬШЕ ВАМ НЕ ДОПОМОЖЕ НІХТО!

Розпочніть
з малого. Якщо ви прониклися усіма цими ідеями – допоможіть
проникнутись ними своїм сусідам. Роздрукуйте цю статтю (або окремі її
шматки, або самі напишіть коротеньку листівку) – та розкидайте по
поштових скриньках в своєму будинку. Напишіть, що ви – Ваня/Маша з
такої-то квартири, у вас такі-то телефони, електронна пошта, Твітер,
Фейсбук, ЖЖ тощо, і що ви готові співпрацювати, добувати інформацію про
свій будинок, разом вирішувати долю ВАШОГО будинку!

Проведіть
такий експеримент та поділіться досвідом! Адже, щоб змінити країну, її
громадяни мають навчитися діяти разом. В країні – величезний дефіцит
соціального капіталу! Ми не довіряємо од